В нинішній ситуації багато людей знаходяться на різних стадіях шоку.

            Шокова травма – це травма роз’єднання з тілом, яка зчитується як загроза для життя.  Шокова травма – це коли рівень загрози перевищує рівень ресурсу для виживання. В момент травматичної  ситуації ми ніби відділяємося від тіла. Загроза життю – це загроза тілу, тому в тілі небезпечно, але парадокс в тому, що вижити ми можемо тільки в тілі.  

           Зараз багато кого дратують поради щодо тілесної терапії: «Нам потрібно вижити, хіба це на часі», «Хай спочатку все це скінчиться, а потім будемо дбати про себе, у мирний час».

           Шокова травма має страшні наслідки для психіки – вона б’є потім . Ми всі виживаємо для того, щоб жити далі, а шок  ділить життя на "до" та "після" так, ніби "після" немає. Вижити сьогодні, ніби завтра не буде. Ми живимо та виживаємо сьогодні, щоб завтра було і це важливо розуміти. 

           Як може проявитися шококва травма?:

1️⃣   Ступор – зовнішній спокій. Різниця між ступором та справжнім станом спокою в нездатності приймати рішення, випадінні з реальної ситуації, ізоляції від оточуючих. 

❓Що робити?

        Якщо помітили когось в такому стані тримаємо зоровий контакт та виводимо в люди (дуже часто людина в такому стані не хоче спускатися в бомбосховище або підвал, йти по воду, продукти, ліки). Повертаємо в тіло  - беремо за руки, розмовляємо впевненим, спокійним голосом (розповідаємо хоч анекдоти). Руки або ступні розминаємо, але не чіпаємо голову, груди, живіт. Не гладимо – це вводить в дитячу позицію та регрес! Так людину можна довести до істерики та плачу (але вивести людину з цього стану буде важко).

2️⃣   Агресія – шокова реакція, коли енергія збудження зашкалює. 

❓Що робити?

        Даємо можливість людині пережити злість та напад агресії – дозволити лаятись, доручити  зробити щось фізично дуже важке, а потім дати відновитись та відпочити.  

3️⃣   Тремор. 

❓Що робити?

        Не намагаємось втихомирити тремтіння, взяти себе в руки, сварити себе за те, що не можете заспокоїтись. Трясти може кілька годин і це норма – так виходить шокова енергія. Говорити людині в такому стані: "Заспокойся, не бийся, отямся" – табу. Треба просто бути поряд та тримати за руку, якщо людина цього хоче, напоїти чимось гарячим, укрити. Тремор може бути дуже сильним, але не потрібно його штучно зупиняти, бо це може запустити ПТСР у майбутньому. Ще одна особливість шокової травми – вона заходить в тіло глибоко та надовго. Тремор дозволяє цю енергію з тіла зливати, виводити, вивільняти.

4️⃣  «Слухові галюцинації» - люди постійно «чують» сирени, вибухи, гул літаків, постріли.  Це один з видів шокової реакції – завмирання в шоковій ситуації. Людина фіксується в моменті вибуху, пострілу, гулі сирен.

❓ Що робити?

        Повертаємось знову в ресурс тіла і, як не дивно, розминаємо стопи. По черзі, п’ять хвилин одну, п’ять хвили  - іншу. Між масажуванням стаємо обома стопами на підлогу – одна розім’ята, а інша – ні. Фокусуємось на відчуттях в тілі. Можна попросити людину уявити себе в мить небезпеки та розтягнути м’язи спини, підняти руки вгору, скласти їх в замок над головою, «пірнути». Це вмикає м’язи, які тримають нас в реальності. Тут і зараз. Далі, уявивши себе поряд з вибухами, пострілами або під час сирени, повільно підійти до себе та обережно взявши за плечі вивести в безпечне місце. При цьому дивитись по сторонам повертати шию, проговорюючи: «Зараз я у відносній безпеці». Це « припинить набридливі звуки з голови». Ще можна стати на п’яти та перекочуватись з п’ятки на носок, повільно розтягуємо м’язи, які допомагають відділити реальність від сенсорного досвіду. Фокус  на відчуття у м’язах стегна (тепло, поколювання, розтягування, печіння – ознака, що вправу ви робите правильно). І головне, не забуваємо дихати – найстабільніше, що зараз є у нас – дихання, якщо його немає, вам вже байдуже.

              Не ігноруйте тілесні практики!!! Людина під час шоку майже в прямому сенсі виходить із тіла. Просто станьте біля стінки і міцно упріться спиною, плечами, п’ятками, головою, дихайте.  Відчуваєте? Це - ресурс опори.   Фізичні ресурси згодом трансформуються в психічні, які допомагають оживати, відновлюватись, діяти. 

              Продовжуємо піклуватись про тіло. Задаємо йому питання, формулюємо не «Чого я зараз хочу?» («Я» можу зараз апріорі нічого не хотіти), а «Чого зараз потребує моє тіло?». Слухаємо тіло, відчуваємо його імпульси, сприймаємо як ресурс. Наприклад, я хочу холодної води чи теплої, я сьогодні їв, спав, умивався, рухався.       Шокову травму порівнюють з рукою, яку опустили в свіжу рідку глину, ця глина дуже швидко застигає, сковуючи руку бронею. Мертва броня на живому. Саме  зараз потрібно докласти чимало зусиль, щоб розгледіти та зберегти це живе.