Війна змінила наше життя, розкидала наших друзів і знайомих по різним місцям. І ми, знаючи, що на те є об'єктивні причини, усе ж таки іноді відчуваємо образу, заздрість, злість: "Чому вони виїхали, а не я? У них там тихо, а я змушений боятися". 

❓Знайомі відчуття?  Давайте спробуємо розібратися. 

☑️  По-перше, ми маємо право на будь-які емоції, які відчуваємо: чи то позитивні (радість, задоволення), чи негативні (агресія, розчарування, злість, заздрість). Але... 

⁉️Що дають нам ці емоції? 

⁉️Чи допомагають вони нам діяти, прийняти правильне рішення, чи, навпаки, забирають енергію і сили? 

⁉️Чи справді на чужині так гарно? 

⁉️Чи справді люди там живуть спокійно? 

⁉️Чи, можливо, в рідних стінах, у власному ліжку спокійніше спиться? 

 ☑️  Ми маємо зрозуміти, що в даний момент кожен перебуває там, де має бути. І, перебуваючи тут  чи там, найголовніше, це залишатися ЛЮДИНОЮ: співчутливою, милосердною, доброю, толерантною, стійкою, яка готова боротися, здатна підтримувати близьких і не тільки.  

☑️  Війна рано чи пізно закінчиться нашою перемогою. Наші знайомі повернуться додому і ми будемо їх вітати, разом радіти, разом плакати. Наша сила в єдності незалежно від місцеперебування зараз. Тому тримаймося.